Закупівлі обладнання і надійність енергосистем

Компанія ЗАТ «ФЕНІКС-88» – активний учасник ринку енергетичного обладнання з початку 90-х років. Це роки серйозних перетворень, що відбуваються в енергетиці, які викликають і ще довго будуть викликати різну реакцію, дискусії про результати і можливі наслідки і супроводжуються змінами, що відбуваються в закупівлях енергетичного обладнання. Досвід щорічного участі в десятках проведених різними енергокомпаніями відкритих і закритих конкурсів, тендерів, запитів котирувань і т.д. дозволяє сказати, що ринок енергообладнання за останні 2-3 роки змінився більше, ніж за всі попередні роки реформ. З введенням нових форм закупівель та торгів відбулося збільшення конкуренції постачальників, ринок став інформаційно більш відкритим для всіх учасників, знизилися і продовжують знижуватися закупівельні ціни, є реальна економія коштів у енергокомпаній. Значно ускладнилися можливості проведення торгів в інтересах певного заздалегідь переможця або по заздалегідь написаним сценарієм.

Втрачають інтерес до ринку енергообладнання деякі компанії-постачальники (в основному посередники), які були орієнтовані на швидкі і високі доходи. Наслідки проведених перетворень безумовно є великим досягненням, прикладом для інших галузей і благом для економіки країни, підвищують конкурентоспроможність промисловості.

Енергобезпека, надійність і безперебійність енергозабезпечення споживачів визнані одним з основних пріоритетів розвитку енергетики. Це багатофакторна завдання, що вимагає політичних, організаційних, фінансових та інших рішень. Абсолютно ясно при цьому, що енергокомпаніям необхідно надійне енергоустаткування. Економісти підтвердять, що краще (з різних причин), щоб воно в основному було російським. Припустимо, що є компанії, які виробляють і готові виробляти таке обладнання. Вони повинні затратити кошти на розробку обладнання, численні випробування, іноді за кордоном, зокрема через те, що просто немає випробувального центру в Україні та СНД, здатного провести такі випробування, отримати і підтвердити різні акредитації, сертифікати, акти приймання, ліцензії, узгодити ТУ, підготувати кваліфікований виробничий та інженерний персонал, знайти постачальників якісних сировини і комплектуючих, забезпечити постійний вхідний контроль цієї сировини і комплектуючих, відстежувати нові тенденції і розробки для підтримки конкурентоспроможності, бути інформаційно помітними на ринку, проводити семінари, конференції і т.д. Потім ці виробники повинні прийти на тендер і спробувати його виграти. При визначенні результатів тендеру в переважній більшості випадків сьогодні вирішальним фактором є найменша ціна. Виграти тендер можуть такі компанії-виробники, які не вважають за багаторічними розробками, випробуваннями і т.д., отримали сертифікат немає від провідних сертифікують організацій, а де-небудь на глибокій периферії (випробування провели ще далі), виробляють продукцію в орендованому гаражі силами гастарбайтерів і продають під регулярно, через 2-3 роки, оновлюються назвами. Саме подібні компанії можуть дати знижку навіть в 50% від існуючих на ринку цін! На жаль, це не фантазії, а абсолютна реальність для ринків обмежувачів перенапруг, трансформаторів малої потужності, щитової продукції і т.д.

Енергокомпанії не мають ніяких підстав не визнати цього учасника переможцем, так як він формально відповідає всім вимогам конкурсу. Подальші розгляду загрожують енергокомпанії тратою значних зусиль і часу на перевірку інформації, які скаржаться на переможця конкурсу, судовими розглядами і т.п. Питання ж про розрахунковому терміні служби устаткування в 20-30 років, гарантійні зобов’язання протягом 5-7-10 років і інші задати буде в підсумку просто нікому, а до невисокої вартості закупленого обладнання доведеться додати витрати на заміну за свій рахунок вийшло з ладу або ліквідацію наслідків аварійної ситуації. Безумовно, у енергокомпаній є можливість вводити в конкурсну документацію обов’язкові вимоги до продукції і виробникові, є можливість давати преференції постійним і добре зарекомендували себе партнерам, але, на жаль, ні такі вимоги, ні преференція в розмірі 5 або 10 (максимум) відсотків не є сьогодні серйозною перешкодою для виробників і постачальників, які прагнуть за всяку ціну потрапити на ринок. Та й преференції даються дуже рідко, і розмір їх ніяк не покриває різниці у витратах на виробництво якісного обладнання і «продукції, що нагадує обладнання».

Слід зазначити, що є ще резерви зниження витрат при збереженні досягнутого рівня якості, рівень продуктивності поки набагато нижче, ніж у провідних світових виробників. Але для того, щоб сьогоднішня економія на закупівлі не обернулася проблемами з надійністю енергопостачання в найближчі ж роки, не обернулася деградацією в сторону низької якості виробників, які сьогодні вважають якість безумовним пріоритетом, необхідно терміново вносити корективи в закупівельні процедури. Причому не варто сподіватися тільки на всемогутню регулюючу роль ринкових механізмів. Очевидно, що проблему очищення ринку від недобросовісних виробників могли б вирішити добровільні асоціації виробників, незалежні випробувальні центри, доступність даних про виходи з ладу обладнання. Але реформування закупівель йде дуже високими темпами, ринок дійсно вже став іншим, а сильних і великих виробників, готових взяти на себе додаткову громадське навантаження в плані створення асоціацій і т.д., поки небагато. Вони просто не встигли ще в достатній кількості з’явитися, вирости й зміцніти. І є небезпека, що й не з’являться при збереженні існуючого стану. Поки ж виробники обладнання кожен рятується як може: хтось намагається лобіювати свої інтереси в високих кабінетах, хтось сподівається на громадський здоровий глузд. Необхідно об’єднання зусиль всіх зацікавлених у вирішенні проблеми сторін за активної провідної ролі провідників державної лінії в енергетиці (ВАТ «ФСК ЄЕС», ОГК, ТГК, …), яка могла б виражатися в створенні незалежних випробувальних центрів, наприклад, за участю провідних міжнародних випробувачів, у вивченні та впровадженні світового досвіду організації закупівель технічно складної продукції, в стимулюванні створення асоціацій виробників, в зборі та публікації інформації про виходи з ладу енергообладнання. На підставі обговорення з багатьма фахівцями електромережних і генеруючих компаній можна висловити ПРОПОЗИЦІЯ, здатне згладити гостроту проблеми і знизити ризики від поставок неякісного обладнання. Пропонується створити платформу для добровільного партнерства замовників і виробників обладнання (див. Малюнок). Виробник – потенційний постачальник обладнання, який брав участь в тендері (закупівельної процедури), але не став переможцем-постачальником енергокомпанії (на малюнку це – Виробник Z), може звернутися до її керівництва з пропозицією. Керівництво енергокомпанії може здійснити вибірку зразків обладнання, поставлених переможцем тендеру (постачальником обладнання) на склад енергокомпанії.

Мета вибірки – додаткові випробування даних зразків на відповідність вимогам, заявленим виробником і пред’явленим енергокомпанією. Виробник Z, який також брав участь в закупівельної процедури, але не отримав статус постачальника, може організувати і профінансувати дані випробування, в тому числі і оплатити енергокомпанії вартість випробовуваних виробів. В цьому суть пропозиції щодо партнерства енергокомпанії і потенційного постачальника аналогічного обладнання як третьої особи. Вибір авторитетних акредитованих випробувальних центрів здійснюється за згодою зацікавлених сторін.

Додаткові випробування зразків поставленого в енергокомпанію обладнання, на наш погляд, мають п’ять важливих достоїнств.

1. Вони підвищують відповідальність постачальника за якість обладнання, що постачається. У разі, якщо до участі в тендері він поінформований про можливість зазначеного партнерства (про можливість незалежної вибіркової експертизи його обладнання, що поставляється замовнику), то виробник буде більш вимогливим відбирати вироби для поставки.

2. Керівництво замовника може розраховувати на більшу прозорість відносин своїх виконавців з постачальниками, так як додаткові випробування об’єктивні. Вони спираються на висновки незалежних акредитованих випробувальних центрів і ініційовані особою, зацікавленою в підвищенні якості обладнання, що постачається.

3. Ці заходи є безкоштовними для енергокомпанії, так як організаційні і фінансові витрати бере на себе третя особа – потенційний постачальник аналогічного обладнання.

4. Підвищується роль загальновизнаних випробувальних центрів в системі менеджменту якості електроенергетики, її «тонкої настройки» на завдання надійності і безпеки.

5. Прийняті як дозволені і рекомендовані РАО ЄЕС України заходи знижують ризики, пов’язані з придбанням енергокомпаніями обладнання неналежної якості як вітчизняни
х, так і зарубіжних виробників. Якщо спільнота зацікавлених фахівців-експлуатаційників вважатиме впровадження запропонованого добровільного партнерства корисним, то пропонуємо керівництву РАО ЄЕС України легітимізувати його, наприклад, через включення положення про партнерство в типові умови конкурсної документації закупівель електротехнічного обладнання.

Ссылка на основную публикацию