Однотрубна система опалення приватного будинку

Для отримання в кімнатах заміського будинку ідеального мікроклімату необхідно правильно підбирати і встановлювати системи опалення. Найбільш оптимальним варіантом для опалення невеликих площ є система водяного опалення. Вона хоч і не володіє високим ККД, порівняно з іншими сучасними опалювальними конструкціями, але для її функціонування не буде потрібно наявність електрики або газу, а цілком достатньо навіть печі для циркуляції теплоносія самопливом. Найпростішу конструкцію має однотрубна система опалення приватного будинку.

Особливості однотрубного опалення

Однотрубна система складається з джерела для нагріву води (котла), від якого прокладений трубопровід з послідовно підключеними радіаторами, а також розширювальним баком і циркуляційним насосом. Контроль нагріву здійснюється за рахунок температурних датчиків на вході і виході з котла, а тиску – манометрами.

Одним з недоліків такої системи вважається охолодження теплоносія в міру просування його через послідовно підключені радіатори, що створює якийсь градієнт при одночасному опаленні всього будинку. Тому якщо потрібно економити енергію на нагрівання води, то на входи в радіатори встановлюють вентилі перекриття подачі теплоносія, а в розрив приварюють шматок труби. За рахунок цього втрати на нагрів трохи знизяться, але з’являться в будинку неопалювані кімнати.

Другим варіантом мінімізації такого недоліку є проведення правильних теплових розрахунків, які включають в себе якість утеплення будинку, кількість вікон, а також вимоги до нагрівання. Тобто доведеться варіювати такі параметри:

  • діаметр труб;
  • потужність насоса, що дозволяє змінювати швидкість циркуляції;
  • тип застосовуваного теплоносія;
  • кількість і тип використовуваних радіаторів.

Тобто потрібно, щоб такі розрахунки були проведені фахівцем і складена схема підключення відповідно до конструкції та особливостями будинку.

Схема опалювальної системи

Схема підключення однотрубної системи опалення вибирається залежно від поверховості та площі об’єкта. Для опалювальної площі до 150 м2 буде вистачати системи з циркуляцією теплоносія (води або антифризу) самопливом. При русі по трубах носій буде міняти свою щільність відносно рівномірно і градієнт температур не буде занадто помітний. В інших випадках рекомендується встановлювати насоси для примусової циркуляції.

Малюнок 1. Проста схема однотрубною циркуляційної системи

Кількість радіаторів зазвичай вибирається виходячи з кількості вікон у приміщенні, а число його секцій в залежності від площі приміщення і вимог до потужності нагріву. Кожен радіатор повинен бути обладнаний байпасом з метою проведення його обслуговування або відключення.

Труби прокладають приховано всередині стін або зовні. При будь-якому з обраних варіантів їх необхідно теплоізолювати, щоб скоротити тепловтрати при транспортуванні теплоносія.

Ідеальним варіантом для розташування котла і розширювального бака є геометричний центр будинку. При такому підключенні забезпечується рівновіддалених розміщення точок навантаження на систему, тобто радіаторів, і, таким чином, можна зробити кілька контурів опалення по однотрубної схемою.

Послідовність монтажу однотрубної опалювальної системи

Монтаж однотрубної системи опалення слід почати саме з котла. Він є основою і від нього буде виконуватися прокладка труб. Його бажано розмістити на рівні нижче підлог, але не в підвалі або цокольному поверсі. Це пов’язано з тим, що таке підключення не дозволить забезпечити циркуляцію самопливом і виникнуть суттєві втрати тепла в неопалюваному приміщенні. У приміщеннях зазвичай встановлюють котли в одному з кутів, але з деякою відстанню, щоб була можливість обслуговувати вузли підключення і виконувати їх технічні огляди.

Котел ставиться на міцну рівну основу. Якщо підлоги дерев’яні, то необхідно залити під нього бетонну основу в заздалегідь підготовлене поглиблення в підлозі, що підходить під його розміри. Глибина котла може мати різні величини в залежності від рекомендацій в техпаспорті. Коли місце для установки підготовлено, в нього опускають котел з виконанням центрування. Потім на рівні підлоги по периметру агрегату викладають кахельну або керамічну плитку.

Малюнок 2. Спосіб розміщення котла, розширювального бака і радіаторів.

На наступному етапі проводиться підключення димаря. Для цього виконують монтаж димоходу таким чином, щоб він не торкався горючих матеріалів і по всій довжині був теплоізольований манватой. Висота димоходу зазвичай повинна становити більше півметра від висоти даху в місці його врізки. Якщо будинок багатоповерховий, то висновок випливає зробити через стіну на ту сторону, куди не виходять вікна сусідів. Діаметр димоходу повинен становити не менше 10 см для забезпечення тяги. Як матеріал для витяжки бажано вибирати гофровані металеві труби, щоб спростити процес монтажу.

Установка однотрубної системи опалення передбачає під’єднання до котла розширювального бака за допомогою сталевих труб до точки надходження охолодженої води. Місце для його розміщення має бути на висоті приблизно не менше 1 м з метою стабілізації теплових процесів. Тому його кріплять до стінки на анкери.

Після цього приступають до монтажу радіаторів. У місцях їх установки перфоратором просвердлюють отвори під кріплення на дюбелі або анкера спеціальних тримачів. Важливо при цьому не допустити перекосів.

На наступному етапі прокладають труби. При цьому враховують температурні режими роботи системи та добирають потрібні труби, щоб вони не втратили під нагріванням своїх основних властивостей. Зазвичай для цих цілей відмінно підходять металопластикові труби, так як вони не схильні до корозії, мають високий рівень герметичності і здатні транспортувати навіть нагріте пар. Діаметр магістралі повинен бути не менше 26 мм, а для розвідних труб – 12 мм. При цьому на вході і виході з котла потрібно встановити лічильники води і датчики тиску, якщо таких не було передбачено в заводській конструкції. Це дозволить контролювати нагрів і вчасно запобігати можливому виникненню аварійних ситуацій.

Всі магістралі в опалювальній слід виконувати герметичними за допомогою зварювання. Прокладка виконується в горизонтальному або вертикальному напрямку, а закріплення до стінок на спеціальні скоби або хомути, але з відстанню від стінок не менше 5 см. Одне кріплення повинно бути на 1 – 1,5 м труби. На входах і виходах радіаторів встановлюють кульові вентилі для перекриття подачі теплоносія, а основна труба з’єднується байпасом.

Малюнок 3. Зовнішній вигляд радіаторів, підключених до системи опалення.

Малюнок 4. Повністю зібрана і готова до експлуатації система опалення.

У кінцевій частині труби перед підключенням до точки надходження охолодженої води в котел в розріз підключають фільтр. Якщо планується виконання примусової циркуляції, то підключають насос з необхідними параметрами. Після цього однотрубна система опалення приватного будинку своїми руками повністю готова до тестування, ліквідації можливих протікань, а потім до експлуатації.

Ссылка на основную публикацию