Електромагнітна сумісність: норми і правила регулювання

Досвід розвинених країн показує, що для ефективного вирішення проблем електромагнітної сумісності необхідно здійснювати правове і технічне регулювання в області електромагнітної сумісності. Воно повинно включати встановлення обов’язкових вимог до продукції, здійснення суб’єктами господарської діяльності обов’язкового підтвердження відповідності та виконання державними органами наглядових і контрольних функцій.

З метою подолання технічних бар’єрів Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС) Ради Європи (РЄ) 3. травня 1989 року ухвалив Директиву 89/336 «Про погодження законодавчих актів держав – учасників Товариства, що стосуються електромагнітної сумісності» (далі по тексту – Директива).

У 1992-1996 рр. Директива включена в національні законодавчі акти щодо електромагнітної сумісності приладів в державах-учасницях спільноти. У законах про ЕМС були сформульовані загальні (істотні) вимоги щодо безпеки: …

  • вироблювані приладом електромагнітні перешкоди не повинні перешкоджати нормальній експлуатації радіо- і телекомунікаційних приладів, а також інших приладів;
  • прилади повинні мати достатню помехозащищенностью для можливості їх нормальної експлуатації.

З 1 липня 2003 року набрав чинності Федеральний закон «Про технічне регулювання», прийняття якого було необхідною умовою приєднання Російської Федерації до Світової організації торгівлі (СОТ).

З цього часу існує в Українській Федерації порядок встановлення обов’язкових вимог ЕМС до продукції, підтвердження відповідності та нагляду (контролю) ставати тимчасовим і буде діяти до вступу в силу загального технічного регламенту з електромагнітної сумісності, розробка якого передбачена зазначеним Законом.

Вітчизняний технічний регламент «Про електромагнітну сумісність» розробляється з урахуванням положень Директиви Ради Європейських Співтовариств 89/336 / ЕЕС «Про погодження законодавчих актів держав-членів, що стосуються електромагнітної сумісності» і «Керівних принципів щодо застосування Директиви Ради Європейських Співтовариств 89/336 / ЕЕС» , виданих Європейською Комісією.

Відповідно до Плану підготовки першочергових технічних регламентів розробка технічного регламенту з електромагнітної сумісності проводиться в 2003 – 2005 рр.

До об’єктів технічного регулювання, на які поширюється зазначений технічний регламент, відносяться: електротехнічні, електронні і радіоелектронні вироби, а також будь-які вироби, що містять електричні та (або) електронні компоненти (технічні засоби), здатні створювати електромагнітні завади, та (або) мають сприйнятливістю до їх впливу.

До них будуть віднесені технічні засоби з наступних груп однорідної продукції (із зазначенням кодів ОКП):

  • продукція важкого, енергетичного і транспортного машинобудування (31 = 0000);
  • електричні машини (33 = 0000);
  • електротехнічне обладнання (34 = 0000);
  • продукція хімічної та нафтового машинобудування (36 = 0000);
  • металообробне та деревообробне обладнання (38 = 0000);
  • обчислювальна техніка (40 = 0000);
  • прилади та засоби автоматизації загальнопромислового призначення (42 = 0000);
  • прилади та засоби автоматизації спеціалізованого призначення (43 = 0000);
  • продукція будівельного і комунального машинобудування (48 = 0000);
  • технологічне обладнання для легкої і харчової промисловості і побутових приладів (51 = 0000);
  • обладнання для регулювання дорожнього руху, обслуговування сільгосптехніки та допоміжні засоби зв’язку (52 = 0000);
  • електронна техніка (63 = 0000);
  • суднове обладнання (64 = 0000);
  • засоби радіозв’язку, радіомовлення і телебачення (65 = 0000);
  • засоби проводового зв’язку, кінцевої і проміжної апаратури радіозв’язку (66 = 0000);
  • радіолокаційні засоби (67 = 0000);
  • радіонавігаційні засоби (68 = 0000);
  • атомна техніка (69 = 0000);
  • медична техніка (94 = 0000);
  • вироби культурно-побутового, господарського, навчального призначення, театрально-видовищних підприємств (96 0000).
Ссылка на основную публикацию